Василь Бортник.
1954 року народження, буковинець з Кіцманьщини.
Михайло Тищенко
Майстер спорту СРСР (1973р.) зі спортивного орієнтування. Чемпіон СРСР серед студентів 1976 року та чемпіон всесоюзної спортивної організації «Динамо» 1980 року особисто та триразовий чемпіон в естафетах. Старший тренер команди спортивного орієнтування української організації «Динамо» 1983-86 рр., що займала провідне місце серед команд Центральної Ради. Картограф високої кваліфікації з більш як сорокалітнім досвідом та публікаціями зразків карт у спортивній літературі СРСР та часописах ІОФ. Склав більше 300 карт для змагань різних рангів, включаючи міжнародні змагання за кордоном, що становить понад 1000 кв. км. місцевості.
Свого часу Ви не тільки виграли першість ЦР ДФСТ «Динамо», але й виграли у другого призера (а це був Геннадій Корчевський, у якого взагалі-то рідко хто вигравав у ті часи та решти збірників СРСР з Прибалтики та міст Москви й Ленінграду) 10 хвилин на дистанції приблизно в 10 км. Як таке могло трапитись?
Однозначної відповіді я не став формулювати в своїй спортивній кар’єрі але такі десятихвилинні «відриви» траплялися й не раз. Як висновок решту свого свідомого життя я присвятив ретельній підготовці спортивних карт, щоб не було, як в старій орієнтувальницькій притчі про коректування: «Кому, що і чим здається». Тож, здається на сьогодні на моїх картах такого не буває, адже вони зрозумілі всім.
Ви виконали звання Майстра спорту СРСР за 2 роки від початку занять орієнтуванням, в той час коли на Україні це звання могли виконати одиниці з багаторічним досвідом чи винятковими фізичними кондиціями. Скажімо, це рекордний час і для сьогодні, якщо додати той факт, що 17-річний В.Бортник при вступі до Чернівецького державного університету взагалі мав дуже приблизне поняття про спорт, не кажучи вже про маловідоме та молоде орієнтування на місцевості. Причина успіху?
Успіхом завдячую своїм Учителям, якими могли стати звичайні студенти старшокурсники, чи то просто орієнтувальники, що ледь вклались в контрольний час, не говорячи вже про переможців змагань. А вірніше вчило нас всіх саме Орієнтування, ми лише ділилися між собою досвідом у виборі шляхів та зосередженості при «взятті контрольних пунктів».
Орієнтування для мене це процес, дійство, впевненість на невідомій місцевості за допомогою карти чи використанні навігаційних техніко-тактичних прийомів. Можливо для декого решта сказаного здасться зухвальством, але для мене Орієнтування це становлення свого «Я», яке весь час повинно знати своє місцезнаходження на карті та бути впевненим в своїх сили. А взагалі це цікаві та змістовні мандрівки невідомими лісами, місцевостями, областями, республіками, а в решті-решт і країнами. Орієнтування - це можливість спілкування та повірки своєї майстерності в змаганнях на «чужих» територіях.
Так сталось, що я ні разу не змагався на змаганнях Всесоюзного чи республіканського рангу на Буковинській місцевості. Своєю метою я вибирав демонстрацію унікальності місцевості в підготовці спортивних карт для змагань вищих рівнів. Сподіваюсь Ви розумієте, що наша місцевість варта того. За що особлива подяка нашому чемпіонові світу Юрію Омельченкові, що довів це на найвищому рівні. А якщо хоч якусь зі справ людина вважає для себе процесом, то успіх гарантовано, адже там будуть задіяні морально-вольові настанови, фізичні властивості та якості та ретельне оволодіння технічними навиками та тактичне використання набутого досвіду.
Тож завдячуючи тренерові Олександру Леонтійовичу Кризлову мені дійсно вдалось за неповні два роки занять виконати норму Майстра спорту СРСР та бути членом збірної команди УРСР протягом 12 років.
В Україні , та і в інших країнах – Росії, Іспанії, Словаччині, Румунії, Південній Кореї, Грузії - спортсмени вважали, що Ваші карти особливого стилю, високої якості, оригінальні. Саме в чому?
Спорткарта - власне для мене теж процес. Чи навіть більше філософська каліграфія де багатовимірний простір повинен бути відображеним на площині . а це знов таки процес з університетською географічною освітою студента математичного факультету. Зміст карти відповідає техніко-тактичним здібностям Майстра спорту СРСР, адже якщо карту укладає першорозрядник то його орієнтири відповідають його кваліфікації та зосередженості, а відповідно обов’язково знайдеться той, що вдасться до простих навігаційних прийомів векторного орієнтування та виграє 10 а то й більше хвилин у решти спортсменів. Інформація, як явище - то сукупність форми та змісту, інакше форма без змісту то формальність, а зміст без форми то – абстракція. Саме так послідовників ще не зустрічав, працюю один. … І ця Праця розпочалась з 1972 року. Для тих хто з Буковинських орієнтувальників не мав змоги змагатися на моїх картах в Україні чи за її межами, та не знає про що йде мова найшов час та частково відновив карту Всесоюзного центру спортивного орієнтування «Валя Кузьмін» де змагались чи перебували на навчально-тренувальних зборах збірні СРСР та Майстри Орієнтування 80-90 рр. Не стали винятком і Майстри Світового орієнтування з Скандинавії. Ласкаво прошу!
Свого часу Ви не тільки виграли першість ЦР ДФСТ «Динамо», але й виграли у другого призера (а це був Геннадій Корчевський, у якого взагалі-то рідко хто вигравав у ті часи та решти збірників СРСР з Прибалтики та міст Москви й Ленінграду) 10 хвилин на дистанції приблизно в 10 км. Як таке могло трапитись?
Однозначної відповіді я не став формулювати в своїй спортивній кар’єрі але такі десятихвилинні «відриви» траплялися й не раз. Як висновок решту свого свідомого життя я присвятив ретельній підготовці спортивних карт, щоб не було, як в старій орієнтувальницькій притчі про коректування: «Кому, що і чим здається». Тож, здається на сьогодні на моїх картах такого не буває, адже вони зрозумілі всім.
Ви виконали звання Майстра спорту СРСР за 2 роки від початку занять орієнтуванням, в той час коли на Україні це звання могли виконати одиниці з багаторічним досвідом чи винятковими фізичними кондиціями. Скажімо, це рекордний час і для сьогодні, якщо додати той факт, що 17-річний В.Бортник при вступі до Чернівецького державного університету взагалі мав дуже приблизне поняття про спорт, не кажучи вже про маловідоме та молоде орієнтування на місцевості. Причина успіху?
Успіхом завдячую своїм Учителям, якими могли стати звичайні студенти старшокурсники, чи то просто орієнтувальники, що ледь вклались в контрольний час, не говорячи вже про переможців змагань. А вірніше вчило нас всіх саме Орієнтування, ми лише ділилися між собою досвідом у виборі шляхів та зосередженості при «взятті контрольних пунктів».Орієнтування для мене це процес, дійство, впевненість на невідомій місцевості за допомогою карти чи використанні навігаційних техніко-тактичних прийомів. Можливо для декого решта сказаного здасться зухвальством, але для мене Орієнтування це становлення свого «Я», яке весь час повинно знати своє місцезнаходження на карті та бути впевненим в своїх сили. А взагалі це цікаві та змістовні мандрівки невідомими лісами, місцевостями, областями, республіками, а в решті-решт і країнами. Орієнтування - це можливість спілкування та повірки своєї майстерності в змаганнях на «чужих» територіях.
Так сталось, що я ні разу не змагався на змаганнях Всесоюзного чи республіканського рангу на Буковинській місцевості. Своєю метою я вибирав демонстрацію унікальності місцевості в підготовці спортивних карт для змагань вищих рівнів. Сподіваюсь Ви розумієте, що наша місцевість варта того. За що особлива подяка нашому чемпіонові світу Юрію Омельченкові, що довів це на найвищому рівні. А якщо хоч якусь зі справ людина вважає для себе процесом, то успіх гарантовано, адже там будуть задіяні морально-вольові настанови, фізичні властивості та якості та ретельне оволодіння технічними навиками та тактичне використання набутого досвіду.
Тож завдячуючи тренерові Олександру Леонтійовичу Кризлову мені дійсно вдалось за неповні два роки занять виконати норму Майстра спорту СРСР та бути членом збірної команди УРСР протягом 12 років.
В Україні , та і в інших країнах – Росії, Іспанії, Словаччині, Румунії, Південній Кореї, Грузії - спортсмени вважали, що Ваші карти особливого стилю, високої якості, оригінальні. Саме в чому?
Спорткарта - власне для мене теж процес. Чи навіть більше філософська каліграфія де багатовимірний простір повинен бути відображеним на площині . а це знов таки процес з університетською географічною освітою студента математичного факультету. Зміст карти відповідає техніко-тактичним здібностям Майстра спорту СРСР, адже якщо карту укладає першорозрядник то його орієнтири відповідають його кваліфікації та зосередженості, а відповідно обов’язково знайдеться той, що вдасться до простих навігаційних прийомів векторного орієнтування та виграє 10 а то й більше хвилин у решти спортсменів. Інформація, як явище - то сукупність форми та змісту, інакше форма без змісту то формальність, а зміст без форми то – абстракція. Саме так послідовників ще не зустрічав, працюю один. … І ця Праця розпочалась з 1972 року. Для тих хто з Буковинських орієнтувальників не мав змоги змагатися на моїх картах в Україні чи за її межами, та не знає про що йде мова найшов час та частково відновив карту Всесоюзного центру спортивного орієнтування «Валя Кузьмін» де змагались чи перебували на навчально-тренувальних зборах збірні СРСР та Майстри Орієнтування 80-90 рр. Не стали винятком і Майстри Світового орієнтування з Скандинавії. Ласкаво прошу!
Михайло Тищенко
