Вихованці гуртка «Географічне краєзнавство» поставили собі за мету здійснити одноденний туристичний похід до печери «Буковинка».

Буковинка — печера, геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення. Розташована за 1,5 км на південний захід від села Стальнівці, що в Новоселицькому районі Чернівецької області.

Буковинка — одна з найбільших печер Буковини. Виявлена в лютому 1976 р. в стінці кинутого гіпсовогокар'єру. Обстежена 1979 р. чернівецькими спелеологами. Складається з двох печер: Буковинка-1 і Буковинка-2, які мають окремі входи і коридори, але пов'язані між собою гідродинамічно, оскільки належать до одного карстового масиву в межах Подільсько-Буковинської карстової області. 

Печера є триповерховим лабіринтом загальною довжиною понад 5 км. Нижній поверх майже повністю затоплений. Ходи верхнього поверху звужені, середнього (основного) — широкі та порівняно високі — завширшки 2—3 м, заввишки 1,5—5 м. Саме тут уперше на Буковині були знайдені сталактити; є також чимало різних натічних форм і вторинних кристалів. Ходи нижнього ярусу мають низьке склепіння. Виявлено декілька озер з мінералізованою водою. Взимку біля входу до печери утворюються крижані сталактити і сталагміти. Печера є притулком для летучих мишей.

Буковинка може використовуватися в наукових і курортно-лікувальних цілях, а також для розвитку спелеотуризму.

Похід було назначено на друге листопада. Група зібралася на 7.30 на центральному залізничному вокзалі. Звідти потягом ми вирушили в Мамалигу.

В селі Мамалига перетинаються кордони України, Румунії та Молдови. Територію села охоплює три тераси долини Прута. Магістральне шосе поділяє його на дві частини. Історія села веде свій відлік з середини 16 ст. коли на березі Прута виникло поселення, через яке пролягав торговий шлях, що зв'язував Росію і Україну з європейськими країнами. Рік заснування села точно не з'ясовано. В наявних історичних джерелах село Мамалига вперше згадується в 1771 році.

Далі ми вирушили в сторону печери «Буковинка» Приблизна протяжність пішої частини маршруту складала близько 10 км (по 5 км в обидві сторони). Їх група подолала досить швидко.

По дорозі ми зупинилися на короткий перепочинок у лісничій хатині. Тут нам зустрілися дикі кабани, яких тут підкормлюють. За півтори години група досягла мети – ми дійшли до пункту призначення, перепочили і почали огляд печери. Після цього вирушили зворотнім шляхом.

Похід приніс гуртківцям багато позитивних емоцій, оздоровив фізично і збагатив духовно.

Наші фотографії в "Осінніх барвах".

Керівник гуртка К.Сощенко