У середу 31 грудня нас гостинно запрошує школа №12, що по вул.Бережанській. Там відбудуться змагання "Приз Діда Мороза", які традиційно відбуваються в цю дату вже купу десятиліть. Збираються учасники о 10.00, оскільки вже в 11.00 на них чекає загальний старт.
Першими змаганнями в новому році також традиційно стане "Приз відкриття сезону" за оригінальною програмою. Це єдині змагання, де всі учасники вже з дистанції повертаються з призами. Причому їх цількість і якість вони визначають самі: хто спритніший і розумніший, у того мішок наповнений більше. Загальний старт змагань 2 січня о 12.00 на Кемпінгу.

Про історію виникнення найстарших - "Приз Діда Мороза", з нами поділився їх "батько" - Михайло Григорович Тищенко.

Все буває вперше. От і 1972 року відбулися перші змагання на приз Діда Мороза. Але трохи передісторії. Того року я був обраний головою обласної федерації і мав відрядження в Київ на засідання Президії всеукраїнської федерації. Саме там Білецький розповів про те, що вони минулого року провели змагання в заданому напрямку на лижах якраз перед Новим роком.

По приїзду в Чернівці я відразу оголосив, що ми також не ликом шиті і також проведемо такі змагання. На них були запрошені всі бажаючі віком старше 18 років. Снігу не було. Змагання проводилися у Садгорі по карті, яку підготувала Людмила Остапович для багатоденки 1971 року (спортсмени цю карту визнали найкращою з 3 запропонованих). Заявилося на ці змагання 10 спортсменів серед яких були і жінки (до речі, ці змагання Фіма проігнорував із зрозумілих причин – не він ініціатор).

Змагання, звичайно, не мали ніякого кошторису, на старті не було ніякої атрибутики. Я виконував функції головного судді, секретаря, судді на старті і фініші. Плюс до цього був і спонсором, бо на змаганнях розігрувався головний приз, який по інформації знаходився на одному з контрольних пунктів – ніхто не знав на якому і який приз. Тільки на фініші Михайла Зінченка стало зрозуміло, що призом була пляшка шампанського (за 20 хвилин всі учасники розпили цю пляшку). А перед проголошенням тосту Зінченко розповів, яку шалену боротьбу він витримав з іншим представником університету Анатолієм Подольським за цей приз.

Всього на дистанції було 9 контрольних пунктів. Дистанція була по вибору. Пункт з призом біля Чорнівського озера був віддалений від старту приблизно на 2 км. До цього пункту з протилежних сторін рухалися ті двоє студентів. Як вони потім розповідали, обидвом вже було зрозуміло, що на цьому КП і є головний приз. Тому наближалися вони до нього, як спринтери на стометрівці. До речі пункту, як такого, там не було, але пляшку було видно здалеку і з різних сторін. Переможцем забігу став Зінченко – вихопив пляшку прямо «з-під носа» Подольського.

Наступного року переможець перших змагань Зінченко вже мав ставити дистанцію – це було в Кам’яній. Переможцем цього разу став В.Кравцов. І знову з перемогою була пов’язана якась цікава історія. Може її знають Іван Тумак чи Василь Бортник? Після цього змагання стали вже традиційними.