Все буває вперше. От і 1972 року відбулися перші змагання на приз Діда Мороза. Але трохи передісторії. Того року я був обраний головою обласної федерації і мав відрядження в Київ на засідання Президії всеукраїнської федерації. Саме там Білецький розповів про те, що вони минулого року провели змагання в заданому напрямку на лижах якраз перед Новим роком.
По приїзду в Чернівці я відразу оголосив, що ми також не ликом шиті і також проведемо такі змагання. На них були запрошені всі бажаючі віком старше 18 років. Снігу не було. Змагання проводилися у Садгорі по карті, яку підготувала Людмила Остапович для багатоденки 1971 року. Спортсмени цю карту визнали найкращою з 3 запропонованих. Заявилося на ці змагання 10 спортсменів серед яких були і жінки. До речі, ці змагання Фіма проігнорував із зрозумілих причин – не він ініціатор.
Змагання звичайно не мали ніякого кошторису, на старті не було ніякої атрибутики. Я виконував функції головного судді, секретаря, судді на старті і фініші. Плюс до цього був і спонсором, бо на змаганнях розігрувався головний приз, який по інформації знаходився на одному з контрольних пунктів – ніхто не знав на якому і який приз. Тільки на фініші Михайла Зінченка стало зрозуміло, що призом була пляшка шампанського (за 20 хвилин всі учасники розпили цю пляшку). А перед проголошенням тосту Зінченко розповів, яку шалену боротьбу він витримав з іншим представником університету Анатолієм Подольським за цей приз.
Всього на дистанції було 9 контрольних пунктів. Дистанція була по вибору. Пункт з призом біля Чорнівського озера був віддалений від старту приблизно на 2 км. До цього пункту з протилежних сторін рухалися ті двоє студентів. Як вони потім розповідали, обидвом вже було зрозуміло, що на цьому КП і є головний приз. Тому наближалися вони до нього, як спринтери на стометрівці. До речі пункту, як такого, там не було, але пляшку було видно здалеку і з різних сторін. Переможцем забігу став Зінченко – вихопив пляшку прямо «з-під носа» Подольського.
Наступного року переможець перших змагань Зінченко вже мав ставити дистанцію – це було в Кам’яній. Переможцем цього разу став В.Кравцов. І знову з перемогою була пов’язана якась цікава історія. Може її знають Іван Тумак чи Василь Бортник? Після цього змагання стали вже традиційними.
 

Призы ДМ в 70-80-х проводились в лесу, подальше от людей. На этих соревнованиях сочетались высшее спортивное мастерство и ажиотаж вокруг завоевания основного приза ДМ - бутылки шампанского. Соревнования проводились по выбору и никто не знал, на каком КП эта бутылка.
В 1975 году соревнования проводились в Глыбочке. Там на самом дальнем КП (выступ на озере) и находился главный приз. Поэтому с общего старта элита ринулась именно туда. Первыми в районе оказались Слава Кравцов и Виталий Тульчинский.
Заходили на КП с разных сторон: Тульчинский снизу по замерзшему озеру, Кравцов сверху. Тульчинский был явно ближе к пункту, но поскользнулся на ледяном выступе и Кравцов у него из под носа выхватил бутылку шампанского. Так ДМ стал Слава Кравцов.
Бутылку открывали сразу на финише, почти как в "Формуле-1".

• предыдущая страница
• следующая страница
• Содержание